Українця звинувачено в Верховному земельному суді Гамбурга
Все частіше можна спостерігати, що німецькі кримінальні суди розглядають справи, які відбулися виключно за кордоном, але, як стверджується, підпадають під юрисдикцію німецької судової системи. Тобто, незважаючи на те, що злочини були скоєні в міжнародних водах або за кордоном, наприклад, у Данії чи навіть в Ірані, до них застосовується німецький Кримінальний кодекс. Німецькі суди можуть на підставі різних принципів підтвердити свою юрисдикцію та відповідно висунути обвинувачення. Існують різні принципи, які я тут не хочу детально розглядати. Однак один із них має дуже широке застосування: розширення принципу місця вчинення злочину згідно зі ст. 3 Кримінального кодексу Німеччини (StGB). Це означає, що під час підготовки злочину метою співучасників, наприклад, є вчинення злочинів у Німеччині, а результат, наприклад, теракт, має відбутися в Німеччині.
Юрисдикцію німецьких судів також можна вивести з принципу захисту, передбаченого § 5 Кримінального кодексу Німеччини. Це стосується, наприклад, теракту або саботажу на об’єктах критичної інфраструктури (наприклад, трубопроводах). Однак принцип захисту є дуже суперечливим.
Наразі Генеральний прокурор Німеччини пан Роммель, як найвищий прокурор країни, висунув обвинувачення проти громадянина України. Він нібито брав значну участь у підводному вибуховому нападі на важливі трубопроводи «Північний потік-1» та «Північний потік-2». Обвинувачений заперечує, що перебував у Балтійському морі.
Обвинувальний акт було подано до Вищого земельного суду Гамбурга.
30 червня 2026 року Федеральна прокуратура подала до Сенату з питань державної безпеки Вищого земельного суду Гамбурга обвинувальний акт проти Сергія К., громадянина України.
Його звинувачують у співучасті у скоєнні військового злочину, нападі на цивільні об’єкти (ст. 11 ч. 1 рент. 1 п. 2 німецького Кримінального кодексу про міжнародні злочини), вибуху вибухових речовин (ст. 308 ч. 1 німецького Кримінального кодексу), знищення споруд (§ 305, абз. 1 Кримінального кодексу Німеччини), а також у перешкоджанні роботі об’єктів громадського призначення (§ 316b, абз. 1, п. 2 та абз. 3 Кримінального кодексу Німеччини).
У обвинувальному акті, в основному, викладено такі обставини справи:
У 2022 році Сергій К. був офіцером Збройних сил України. Після початку російської агресивної війни наприкінці лютого 2022 року він спільно з іншими військовослужбовцями за дорученням державних органів України розробив план знищення газопроводів «Північний потік-1» та «Північний потік-2», що пролягають через Балтійське море до міста Любмін у Німеччині. Це мало на меті назавжди припинити постачання газу цими трубопроводами та перешкодити фінансуванню військових дій Росії за рахунок доходів від торгівлі природним газом.
Для реалізації цього задуму обвинувачений сформував групу, до складу якої входили кілька професійних водолазів, шкіпер та експерт з вибухових речовин. 4 вересня 2022 року Сергій К. в’їхав до Німеччини через Польщу за підробленим українським паспортом. Незабаром після цього він разом з іншими членами групи сів на борт вітрильної яхти, придатної для плавання у відкритому морі. Яхту було попередньо орендовано за допомогою підроблених документів через посередників у німецькій компанії в Ростоку. На ній обвинувачений та його спільники транспортували великі партії військових вибухових речовин високої потужності через міжнародні води аж до околиць датського острова Борнгольм. Там група на чолі з Сергієм К. до 22 вересня 2022 року встановила різні вибухові пристрої з часовими детонаторами на газопроводах, що пролягали по дну моря.
Вони вибухнули 26 вересня 2022 року та завдали серйозних пошкоджень обом трубопроводам. До інциденту приблизно половина річної потреби Німеччини в природному газі для виробництва енергії постачалася через «Північний потік-1».
Сергій К. є одним із шести чоловіків та однієї жінки. Його затримали 21 серпня 2025 року на підставі європейського ордера на арешт італійськими правоохоронцями в провінції Ріміні, а в листопаді 2025 року екстрадували до Німеччини.
Щодо іншого підозрюваного, суд у Варшаві заборонив його екстрадицію до Німеччини, оскільки він користується імунітетом, бо служив солдатом у бойових діях проти війни в Росії. Німецькі органи влади, звісно, бачать це інакше. Було б дивно, якби військові операції, що суперечать німецьким інтересам, розглядалися в рамках міжнародного права як функціональний імунітет.
Я виступаю захисником в іншій справі у Вищому земельному суді, де фігурують звинувачення у шпигунстві та інших злочинах.